Серія EON

Коротка історія Джеймса Б. Ленсінга та James B. Lansing Sound, Incorporated
Джон М. Еґл, 1981

РАННІ РОКИ

Джеймс Булоу Ленсінг (уроджений Джеймс Мартіні) народився 14 січня 1902 року в містечку Міллвуд, графство Макоупін, штат Іллінойс. Його батьки – Генрі Мартіні, родом із Сент-Луїса, Міссурі, та Грейс Ербс Мартіні, родом із Сентрал-Сіті, Іллінойс. Мартіні-старший був інженером вугільної промисловості, і коли Ленсінг був маленьким, його родині часто доводилося переїжджати через роботу батька. Ленсінг був дев'ятою дитиною з чотирнадцяти дітей у родині, одна з яких померла в дитячому віці. Недовгий час Ленсінг жив у Лічфілді штату Іллінойс, у родині Булоу. Пізніше, коли він змінив прізвище з Мартіні на Ленсінг, він узяв їхнє ім'я.

Про ранні роки Ленсінга відомо небагато, і ми вдячні одному з трьох його братів, які залишилися живими, Біллу Мартіну, за надання інформації, яка складає більшу частину того, що Ви зараз читаєте. Ленсінг закінчив вісім класів у школі Лоренса у Спрінгфілді штату Іллінойс. Потім він навчався у школі у Спрінгфілді штату Іллінойс. Пізніше – у маленькому комерційному коледжі у Спрінгфілді.

Як будь-який молодий хлопець, він дуже цікавився всім, що стосується електрики та механіки. Приблизно у десятирічному віці він змайстрував лейденську банку, за допомогою якої піджартовував над друзями. Потім він зібрав детекторний приймач, і тоді ж, приблизно у дванадцятирічному віці, з простих деталей створив міні-радіопередавач. Сигнали цього пристрою були достатньо сильними, щоб досягти військово-морської бази на Великих Озерах в Іллінойсі; військові визначили джерело сигналу та своєчасно демонтували радіопередавач юного Ленсінга.

Деякий час Ленсінг працював автомеханіком, спеціалізуючись на ремонті двигунів. Завдяки автодилеру, на якого він працював у Спрінгфілді, Ленсінг відвідував курси для автомеханіків у Детройті.

Мати Ленсінга померла 1 листопада 1924 року у віці 56 років, і в цей час Ленсінг залишає батьківський дім. Найточніший факт, який вдалося встановити, – це те, що він поїхав до Солт-Лейк-Сіті. Дружина Ленсінга, у дівоцтві Гленна Петерсон, розповідала, що вони познайомилися саме там у 1925 році. У цей час він працював інженером на радіостанції. Крім того, він деякий час підробляв у компанії з виробництва гучномовців Baldwin у Солт-Лейк-Сіті. У цьому ж місті він зустрів і свого майбутнього партнера по бізнесу Кена Декера.

ПОЧАТОК ВИРОБНИЦТВА ЗВУКОВОГО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ КІНО

На початку двадцятих років завдяки успіху фільму «Співак джазу» (''The Jazz Singer'') звук утвердився як новий стандарт для кіно. На багато років домінувати в цьому бізнесі було визначено наперед виробничому підрозділу AT&T – Western Electric. Для роботи в галузі звукозапису та відтворення звуку, а також пов'язаних із ними видів мистецтва було задіяно широкі ресурси Bell Laboratories, і в результаті вони зуміли розробити технології, необхідні для виробництва звукового кінообладнання, у найкоротші терміни. Для роботи у сфері кіноіндустрії компанія Western Electric створила компанію-дистриб'ютора Electrical Research Products Incorporated (ERPI).

У 1930 році до Ленсінга приєднався його брат Білл Мартін, а трохи пізніше – другий брат Джордж. У 1930 році в компанії Ленсінга Lansing Manufacturing Company налічувалося не більше 40 працівників. Першою продукцією стали компресійні гучномовці, які сьогодні можна побачити хіба що як музейні експонати. Крім того, випускалися динаміки з традиційними котушками з використанням перших постійних магнітів.

Насправді це було «гаражне» виробництво. Брати робили дифузори та намотували котушки вечорами вдома, а вранці відвозили їх на складання. У цей період Великої депресії компанія переживала важкі часи. Більшістю замовників Ленсінга були виробники радіоприймачів, переважно зі Середнього Заходу. Більшу частину продукції компанії складали восьми- та шестидюймові гучномовці. Ті небагато моделей, які вироблялися, використовувалися лише в дорогих консольних радіоприймачах. Постійна штаб-квартира компанії розташовувалася на МакКінлі Авеню 6900 у південних районах Лос-Анджелеса.