Синтезатори Kurzweil

Kurzweil Music Systems – це компанія, яка виробляє електронні музичні інструменти як для професіоналів, так і для звичайних користувачів. Компанію було засновано в 1982 році Реймондом Курцвайлом, розробником пристроїв для читання для незрячих. Згодом компанія Kurzweil скористалась багатьма технологіями, які спочатку призначались для таких пристроїв, адаптувавши їх для виробництва музичних інструментів.

Перший інструмент, К250, з'явився в 1983 році, і відтоді й до сьогодні компанія працює над розробкою нових інструментів.

У 1990 році компанію придбала Young Chang. Нині частиною акцій Young Chang володіє компанія Hyundai, завдяки якій Реймонд Курцвайл був призначений директором зі стратегічного планування компанії Kurzweil Music Systems.

Синтезатор К250
Випуск синтезатора/семплера К250 розпочався в 1994 році. Незважаючи на обмежені за сьогоднішніми мірками можливості та досить високу вартість, цей інструмент вважається першою вдалою спробою емуляції складного звучання концертного роялю. На створення цього інструмента Рея Курцвайла надихнула дружба з музикантом Стіві Вандером.

Синтезатори серії К1ххх
К1000 і К1200, а також їхні рекові версії, були розроблені з метою зробити семпли, створені для К250, доступними ширшому колу користувачів. На відміну від К250, на цих інструментах неможливо було створювати нові звуки, проте їхня програмна структура та операційна система стали серйозним технологічним кроком уперед, який згодом втілився в серії К2ххх.

Синтезатори серії К2ххх
Флагманська лінійка синтезаторів компанії – серія К2ххх – розпочала свій тріумфальний хід із синтезатора К2000, в якому вперше було використано алгоритм VAST (Variable Architecture Synthesis Technology – технологія синтезу зі змінною архітектурою), що отримав широке визнання. Численні модифікації К2000 (а пізніше його наступників К2500 і К2600), вироблені в 90-х, свідчать про те, що синтезатори серії К2ххх вважалися найбагатофункціональнішими та найякіснішими за звучанням із усіх доступних на той момент. Незважаючи на спочатку високу ціну, інструменти Kurzweil користувалися величезною популярністю у провідних звукозаписувальних студій та у композиторів музики до фільмів, оскільки пропонували користувачу звуки найвищої якості.

K2000 з'явився в 1990 році одразу в чотирьох версіях: K2000, K2000S, K2000R та K2000RS. Версії з індексом S мають апаратне забезпечення, необхідне для семплування, а синтезатори з індексом R монтуються в рек; у нерекових версіях застосована 61-клавішна динамічна клавіатура. K2000 підтримує 24-голосну поліфонію, яка видається дещо обмеженою, проте для кожного голосу можуть використовуватися до чотирьох осциляторів, а інтелектуальний алгоритм відсікає будь-які дуже тихі звуки, а не лише ті, що звучать довго. На кожен голос у K2000 можна призначити окрему програму, що дозволяє робити плавні переходи під час концертного виступу. Завдяки цій нескладній функції Kurzweil вдалося випередити своїх конкурентів на ціле десятиліття. Синтезатор мав оперативну пам'ять 2 Мб з можливістю розширення до 64 Мб для зберігання користувацьких семплів. Пізніші моделі K2000VP (клавішна), K2000VPR (рекова), K2VX (клавішна з можливістю розширення пам'яті) та K2VXS (клавішна з можливістю розширення пам'яті та семплування) були створені на апаратній базі К2000, але мали бібліотеку звуків К2500.

К2500, випущений у 1996 році, є суттєвою доробкою К2000, де поліфонію було розширено до 48 голосів, а вбудовану оперативну пам'ять – до 128 Мб. У моделях К2500 і К2600 до одного звуку може бути застосовано до 192 віртуальних осциляторів. Крім того, з'явився ряд менш суттєвих нововведень, а також можливість розширення бібліотек звуків (8 Мб роялевих звуків, 8 Мб оркестрових звуків і 8 Мб сучасних інструментів).

К2500 випускався у семи версіях: K2500 – інструмент із 76 клавішами напівзваженого типу; K2500X – інструмент із 88 клавішами напівзваженого типу; K2500S – інструмент із 76 клавішами напівзваженого типу та функцією семплування; K2500XS – інструмент із 88 клавішами напівзваженого типу та функцією семплування; K2500AES – Audio Elite System, обмежена партія з 6 інструментів із 88 клавішами зваженого типу та функцією семплування, блоком ефектів KDFX, усіма можливими додатковими функціями та розширеною бібліотекою семплів (роздрібна ціна $20 000); K2500R – рекова версія (без клавіатури); K2500RS – рекова версія з функцією семплування. Всі клавішні інструменти були оснащені сенсорним контролером та входом для педалі Breath Controller, що зробило їх найвиразнішими електронними інструментами того часу. Крім того, була передбачена можливість оснастити їх цифровими входами та виходами для підключення зовнішніх SPDIF або ADAT пристроїв і розширення PRAM для завантаження додаткових бібліотек звуків або MIDI-композицій. Таким чином, придбавши модель без можливості семплування, можна було додати цю функцію, розширити пам'ять, а також перевстановити операційну систему синтезатора та отримати в підсумку вдосконалений інструмент.

К2600, що з'явився в 1999 році, відрізнявся від К2500 новим блоком ефектів KDFX та покращеною версією алгоритму VAST. Крім того, блок KDFX став доступний як оновлення для К2500, а пізніше був випущений як окремий продукт KSP8. Якість ефектів завдяки появі KDFX стала на порядок вищою порівняно з вбудованими блоками К2000 і К2500, а також суттєво розширила функціональність синтезаторів Kurzweil, зокрема можливість їх використання як вокодера. Але найприємнішим у К2600 був ''Triple Strike Piano'' – найреалістичніший на той час семпльований звук роялю. Набори семплів для К2600 були повністю перероблені для адаптації до блоку KDFX та можливості використання багатошарових звуків. З К2600 використовується тип карт розширення, що відрізняється від карт для К2500 (хоча вони містять ті самі семпли). Крім того, існує можливість додавання бібліотек звуків Classic Keys і General MIDI.

Kurzweil K2661, випущений у 2004 році, являє собою покращену версію К2600 із 61 клавішею, флеш-пам'яттю та переробленими бібліотеками звуків, зокрема додатковими бібліотеками, створеними для К2000, К2500 і К2600.

У 2008 році синтезатори серії 26хх були зняті з виробництва, хоча комплектуючі ще випускаються (за даними на серпень 2008 року). Таким чином, флагманськими продуктами компанії Kurzweil на даний момент є синтезатори РС3 і РС3Х, які не мають можливостей семплування (див. нижче).

Серія РСх

У середині 90-х компанія представила РС88 – інструмент, який більше рекламувався як MIDI-контролер. Він добре підходить для цієї мети, оскільки має 88 зважених клавіш і можливість розбиття клавіатури на чотири зони для керування різними інструментами. Також завдяки меншим розмірам він більш мобільний, ніж синтезатори серії К. Сам інструмент має внутрішню бібліотеку з 300 звуків і можливість комбінувати їх із використанням різних ефектів. Найчастіше інструмент використовувався разом із рековими синтезаторами серії К. У моделі РС88МХ було додано бібліотеку General MIDI, доповнену високоякісними звуками із синтезаторів серії К2ххх. На відміну від серії К2ххх, у синтезаторах серії РС відсутній привід для флопі-дисків і розширення SCSI, проте існує можливість редагувати наявні та створювати нові звуки. Ще одна відмінна риса серії РСх – відсутність вбудованого секвенсера. Наприкінці 90-х Kurzweil представила серію інструментів РС2 із відомим Triple Strike Piano та алгоритмом VAST, подібним до того, що використовувався в серії К2ххх, а пізніше з'явилася серія РС1 – синтезатори, що являють собою дещо спрощену версію РС2, яка відрізнялася від останніх лише відсутністю режиму імітації органа КВ3 та кількох входів і виходів. Навесні 2008 року Kurzweil розпочала виробництво синтезаторів РС3 Performance Controller із новим поколінням технології синтезу VAST. Цей синтезатор – прямий спадкоємець серії К2ххх, але доповнений новими функціями, новими алгоритмами, віртуальним аналоговим синтезом, секвенсером, потужним процесором ефектів на основі блоку ефектів Kurzweil KSP8, і найголовніше – кращими порівняно з попередніми моделями звуками.

Серія SP

Спочатку серія Kurzweil SP – це концертні електропіаніно (Stage Pianos), засновані на реквому модулі Kurzweil Micro Piano, що випускалися в середині 90-х. Інструмент має 32 звуки, зокрема роялі, органи, струнні та синтезатори. Він також з успіхом може використовуватися як MIDI-клавіатура та має два сенсорні контролери. Влітку 2007 року розпочалося виробництво Kurzweil SP2.

Midiboard

MIDI-контролер Kurzweil Midiboard був задуманий і розроблений Джеффом Тріппом, який на той час був президентом Key Concepts. Це був, мабуть, перший окремий MIDI-контролер, створений спеціально для спільної роботи з реквими синтезаторами Kurzweil. Фактично, торгова марка Midiboard належала компанії Key Concepts; Kurzweil Music Systems отримала права на неї за ліцензійною угодою.

Інноваційну сенсорну систему клавіатури було винайдено та запатентовано Тріппом і іншим засновником Key Concepts Джоном Алленом. Інформація про швидкість натискання, aftertouch та швидкість відпускання кожної клавіші знімається окремим сенсором. Сенсори виконані у вигляді дуги з провідної гуми, яка є однією з пластин конденсатора і сконструйована так, щоб при натисканні клавіші змінювати свою форму пропорційно силі натискання. Сенсори отримали назву «суші-сенсори», оскільки їхній прототип складався з кільця з провідної гуми, схожого виглядом на водорості норі, всередині якого була силіконова вставка, схожа на рис. Створене в 1988 році апаратне та програмне забезпечення для Midiboard було розроблено на замовлення компанії Key Concepts Хелом Чемберленом, який на той час працював у Micro Technology Unlimited.

Midiboard має свої переваги та недоліки. Виробництво цієї MIDI-клавіатури було вигідним, а ціна – відносно невисокою для її здатності передавати різні способи звуковидобування: від плавного натискання клавіш до різкого, імпульсивного удару по них. Одним із недоліків була відсутність достатнього демпфування при легкому натисканні, що робило дотик нечітким. Проте Хелу Чемберлену, який вже на той час працював у Kurzweil, вдалося усунути цей недолік. Він доопрацював клавіатуру, розробивши сенсори дугоподібної форми.

Midiboard відрізняється рядом інноваційних рішень, деякі з яких досі не набули широкого поширення. Наприклад, більшість MIDI-клавіатур передають aftertouch, але Midiboard передає поліфонічний aftertouch – особливість, яка є у небагатьох моделей. Крім того, Midiboard забезпечує комплексну маршрутизацію сигналу, створення багатошарових звуків, має функцію транспонування. Але така функціональність має свою ціну: Midiboard важить близько 45 кг і є досить складним у використанні.